- чутися
- чуєся, Рс.Здаватися, бути думки.
- Мі ся чує, же ты хворієш.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
чутися
Смотреть что такое "чутися" в других словарях:
чутися — 1) (сприйматися на слух), у[в]чуватися, у[в]чутися, почуватися, почутися, прослухуватися, прочуватися, прочутися, зачуватися, зачутися; прохоплюватися, прохопитися (серед інших звуків); причуватися, причутися (бути ледве чутним) 2) див.… … Словник синонімів української мови
чутися — чу/ється, недок. 1) Сприйматися на слух, бути чутним. || Вчуватися, звучати ніби наяву. || безос. 2) Те саме, що відчуватися. || Бути помітним, виявлятися, спостерігатися. 3) діал. Почувати себе як небудь, якимсь. || Вважати, уявляти себе кимось … Український тлумачний словник
чутися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
чутися — не спаць … Старабеларускі лексікон
відчуватися — відчутися (бути помітним, приступним для сприйняття), почуватися, почутися, чутися, у[в]чуватися, у[в]чутися … Словник синонімів української мови
зазвучати — чи/ть, док. 1) Почати звучати, утворювати звуки. || Сповнитися звуками. 2) Почати лунати, чутися (про голос, мелодію та інші звуки). || чим. Набути якого небудь відтінку, якоїсь особливості. 3) перен., у чому. Виявитися, з явитися (в голосі,… … Український тлумачний словник
запахнути — ну, неш; мин. ч. запа/х, ла, ло; док. 1) Почати пахнути, виділяти який небудь запах. || чим, безос. Почати чутися (про запах). 2) перен., розм. Пригадатися, постати в уяві. || чим, безос. 3) чим, перев. безос., перен., розм. Почати відчуватися… … Український тлумачний словник
затихати — а/ю, а/єш, недок., зати/хнути, ну, неш; мин. ч. зати/х, ла, ло; док. 1) Переставати видавати або утворювати які небудь звуки; замовкати. || перен. Переставати виявляти ознаки життя. || безос. 2) Переставати звучати, лунати, чутися. || безос. 3)… … Український тлумачний словник
зачуватися — а/ється, недок., зачу/тися, у/ється, док., розм. 1) Ставати чутним, звучати; чутися, вчуватися. 2) безос., рідко. Ставати відчутним, здаватися … Український тлумачний словник
звисати — а/ю, а/єш, недок., зви/снути, ну, неш; мин. ч. звис, ла, ло; док. 1) Висіти, тримаючись на чому небудь одним чи кількома кінцями (про предмети). || Бути, ставати опущеним; спадати. 2) Відтягуючись, відвисати; обвисати. 3) Бути розташованим,… … Український тлумачний словник
